Як Sholomitska зробили посуд для Tatar Bunar у Лондоні

Почалося з тарілок для бургерної Купера в Одесі: «він прийшов у мою стару студію і замовив тарілки», розповіла Шоломіцька британській журналістці Felicity Spector («Fired Earth», 20.02.2025; цитати тут у нашому перекладі). Далі Купер запропонував партнерство. Працюють так: ресторатор розповідає концепцію нового закладу й настрій, який хоче передати, а майстерня шукає форму сама — «він дає мені багато свободи».

Для Лондона кілька місяців вантажівки з України везли деревину для підлоги й меблів, а також плитку, тарілки, миски й полумиски, зроблені Світланою і її невеликою командою на Подолі. Ресторан облаштовувала партнерка Купера Анна Андрієнко на місці колишнього Brindisa біля Old Street.

Купер хотів, щоб у Лондоні їли борщ «так, як ми», і просив зробити миску справді ошатною. Шоломіцька перепробувала десятки ескізів, візерунків і полив (полива — склоподібне покриття, глазур), поки ресторатор не сказав: зробімо простіше. Вийшла червона глина без прикрас, прозора полива всередині, нічого ззовні — і відбитки пальців на черепку, випаленій глині, які він попросив лишити, щоб було видно руку.

Овальна тарілка спершу була круглою; її видовжили під азійські страви. Купер побачив і вирішив: на таку можна покласти рибу. Так овал пішов у Tatar Bunar. Ескізи майстриня малює від руки й пришпилює до стіни: «мені легше думати, малюючи лінії».

У грудні 2024-го світла в Києві не було більш як пів дня. Якщо електрику дають на дві години і знову вимикають, вироби в горні (гончарній печі) можуть зіпсуватися, і все, що в ньому стояло, йде на викид. Майстерня гріється дров'яною піччю, тримає пальне для генератора і щомісяця закладає гроші на нього в бюджет; частину роботи, як-от заливання форм, роблять руками без струму.

Горнів два: новий німецький з комп'ютерним контролем температури і старий з Донеччини, від майстрині зі Слов'янська, чия команда будувала такі печі. Глину майстерня брала з Часового Яру й Дружківки, але поставки стали нерегулярними: «сьогодні глину можна дістати, а завтра ні». Шукаючи нових постачальників, вона знайшла фірму, яка зазвичай возить лише великі обсяги, а їй привезла на пробу зразки по 5 кг.

У траторії «Качо е Пепе» на Великій Васильківській, 29 (відкриття 7 червня 2025) стіну прикрашають кілька десятків білих тарілок — брак бренду Sholomitska (The Village, 06.06.2025). У ресторані «Степ» на Івана Мазепи, 6, відкритому навесні 2026-го, на полицях стоїть кераміка Sholomitska (The Village, 23.06.2026).

8 лютого 2026 року на Антоновича, 1 запрацював шоурум Sholomitska з баром. The Village пише, що бренд з'явився завдяки співпраці Шоломіцької з Купером і що кожен виріб має клеймо людини, яка його відлила. 30 вересня 2026-го лондонський партнер в Instagram написав, що кожну річ формують, глазурують і доводять вручну в Києві з української глини.

Роздрібні ціни на sholomitska.com.ua (жовтень 2026): чашка 850–990 грн, плоска тарілка 1 100–1 350 грн, глибока 1 500 грн. Цін для ресторанів у відкритому доступі немає.